Історія розвитку догляду за шкірою ніг та нігтями.
Урок: теоретичний.
План:
1. Походження слова «педикюр».
2. Догляд за ногами у Стародавньому Китаї.
3. Догляд за ногами у Стародавньому Єгипті.
4. Секрет догляду за ногами Клеопатри.
5. Зміни в середині століття та епоху Відродженя.
6. Розділення спеціальностей на початкуXX століття.
Кожній людині властиво природне прагнення бути красивим. Питання краси хвилювали і хвилюють людей різного віку і у всі часи. Людина, задоволена своїм зовнішнім виглядом, впевненіше почувається у суспільстві, у неї завжди гарний настрій і велика працездатність. Перукарні салони, що роблять сучасні зачіски, макіяж, здійснюють догляд за волоссям, руками, ногами, надають будь-якій людині хороші можливості для поліпшення своєї зовнішності. Велике значення для краси має гігієнічний догляд за руками і ногами для додання їм естетичного вигляду. Руки і ноги – головні робочі органи людини. Вони завжди навантажені, постійно піддаються зовнішнім фізичним метеорологічним і хімічних впливів. Кисті рук завжди відкриті. Зміст їх у хорошому стані підтримується за допомогою періодичних процедур манікюру і педикюру. У поєднанні із загальним естетичним доглядом за типом манікюр і педикюр покращує стан організму, попереджує захворювання кисті рук і стоп.
Слово «педикюр» походить від двох латинських слів «pedis» — «нога» і «cure»- «догляд». Він бере свій початок ще з давнини. Родоначальником педикюру, мабуть, став Давній Єгипет, як найбільш рання цивілізація. Принаймні, саме звідти до нас прийшли перші історичні свідчення про педикюр, а звичай фарбувати нігті на ногах можливо, ще більш древніший, ніж сама давньоєгипетська цивілізація.
Отже, Стародавній Єгипет. Вже тоді людям було відомо, що стопи ніг – це важлива зона, відповідальна за роботу внутрішніх органів, тому, крім естетичної сторони справи важливе місце займала сторона медична. Догляд за ногами включав в себе підтримку шкіри ніг у гарному стані, а також масаж. Знатні єгиптяни натирали стопи запашними оліями, щоб живити шкіру ніг, зберігаючи її гладкою і ніжною. Крім того, існував звичай щодня мити ноги в ароматній воді, це також було обов’язковим правилом гігієни тіла. Відомо, що знаменита цариця Клеопатра дуже велику увагу приділяла своїм ногам. Спеціально навчені раби масажували її ноги з різними травами, мазями, а потім висушували їх за допомогою павиного пір’я. Варто зазначити, що у давні часи в якості вшанування було прийнято частіше цілувати ноги, ніж руки. Також в ті часи в теплих країнах носили відкриті сандалі, тому жінки (та й чоловіки) ретельно обробляли шкіру і нігті ніг і доказом цьому служать археологічні знахідки, що представляють собою невеликі набори для педикюру, які включають в себе маленькі щипчики і ножички. У Стародавньому Римі також помітили гарний вплив догляду за ногами на весь організм в цілому. Римські медики знали, що на стопах розташовані точки, стимуляція яких покращує роботу внутрішніх органів.
А от у Стародавньому Китаї педикюр був дозволений тільки представникам аристократії. Крім гігієнічного доглядувпливові люди фарбували нігті в яскравий колір. Чим яскравіше нігті — тим вище становище в суспільстві.
У Середньовіччі необхідність догляду за ногами перестала бути актуальною. Цей процес називали «утихомирення плоті». Догляд за тілом був заборонений законом. У часи інквізиції за це цілком можна було вирушити на вогнище. Правда, в кінці «похмурих часів» були зроблені послаблення і в Європі з’явилися цирульники, костоправи і навіть дантисти, які займалися обробкою ніг (тому обробка мозолів на ногах часто відбувалася разом з лікуванням зубів). Перші фахівці з догляду за ступнями ніг, займалися в основному зрізанням мозолів, з’явилися в Англії в XVI столітті, і вже в епоху Відродження педикюр знову зайняв своє гідне місце серед процедур по догляду за тілом.
Девід Лоу, перший лікар педикюрист.
У 1774 році був заснований перший в Лондоні готель, де якийсь Девід Лоу вирішив зайнятися зрізанням мозолів (за кожен візит він отримував гинею – по тим часам непогані гроші). Саме він назвав себе першим педикюристом. У 1785 році Лоу видав наукову працю про ступнях ніг під назвою «Хироподология». Як раз в цій роботі вперше з’явився термін “майстер педикюру» (в оригіналі – “chiropodist»).
Далі з історії відомо, що в 1830 році американський лікар Зиттц вперше застосував металеві інструменти для гігієнічної обробки нігтів і шкіри навколо. Але тут на перше місце були поставлені не естетичні міркування, а профілактикою шкірних захворювань. Тим не менш, в 1892 році «Метод Зиттца» (догляд за нігтями) став застосовуватися серед жінок і завоював популярність в першу чергу в США.
Важливою віхою в розвитку педикюру вважається 1868 рік, коли німецький аптекар Едуард Герлах отримав від німецького уряду доручення розробити мазь для ніг солдатів німецької армії під час піших переходів. Так з’явилася «Мазь для втомлених ніг» і всесвітньо відома фірма «Геволь», що вважається першою професійною педікюрною лінією. Початок 20-го століття в Нью-Йорку в педології ознаменувався відкриттям першої спеціалізованої школи педикюру. Перший випуск школи відбувся в 1913 році (за іншими джерелами – в 1916 році і налічував 14 кваліфікованих фахівців, які отримали дипломи магістрів педикюру («MasterofChiropody»). Одним з випускників була… жінка, що викликало сенсацію. Так-так, зараз це важко уявити, але раніше професія майстра педикюру вважалася суто чоловічою. Треба сказати, що до цього часу грунт для широкого розповсюдження педикюру був вже підготовлений. Крім вже згадуваних приватних практик, з’явилися перші фірми-виробники інструментів і обладнання для педикюру, призначалися, як для кінцевого споживача, так і для професійного використання. У 60-х роках 20-го століття в Німеччині вперше з’явилися педикюрні апарати. Цьому передувало інтенсивний розвиток медичних технологій (в першу чергу – стоматологічних). Апаратні методики дозволили здійснювати більш ретельний догляд і вирішувати цілий ряд проблем, пов’язаних із захворюваннями стоп і нігтів. Безпосередній приплив людей з інших професійних груп (таких, як зубні техніки, санітари, медсестри, фельдшери, масажисти) виявився дуже плідним у галузі медичного догляду за стопою, що послужило поштовхом для подальшого розвитку в новому напрямку.Зараз у світі налічуються десятки шкіл, навчаючих майстрів педикюру, яких тепер частіше називають подологами, фахівцями по стопах (від слів «подос» — стопа і «логос» — наука). Багато з цих шкіл мають за собою величезний досвід, наукові бази і крім навчання займаються виробництвом техніки та косметики для педикюру. У сучасному світі педикюр — одна з найбільш затребуваних процедур. І це не дивно. Педикюр запобігає зневодненню шкіри стопи і появі болісних тріщин, допомагає перемогти безсоння, покращує кровообіг, розслабляє напружені м’язи. Завдяки масажу стоп, що є невід’ємною складовою педикюру, відбувається стимуляція численних точок, пов’язаних з різними органами тіла, — недарма східна медицина активно використовує цей метод при лікуванні цілого ряду внутрішніх захворювань. Тріумфальне повернення педикюру в туалетні кімнати європейських аристократів почалося в епоху Відродження, і з цього моменту він міцно утвердився в якості важливого елемента догляду за собою. З тих пір, завдяки науковим дослідженням, технології педикюру безперервно удосконалювалися, процедура ставала все більш популярною.
Домашне завдання: Виконати конспект згідно плану. Підготувати реферат на тему: «Історія розвитку догляду за шкірою ніг та нігтями» (2-3сторінки)
